ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ
Пісні села Підлісці Кременецького району у фондах Кременецького краєзнавчого музею
У фондах Кременецького краєзнавчого музею знаходиться ряд матеріалів, пов’язаних із дослідженням пісенного фольклору на території Кременецького району у межах до 2020 року. Частина з них відноситься до спадщини села Підлісці Кременецького району.
Записані вони у 1990 році від жительки села Романюк Анастасії Євменівни 1913 року народження, яка проживала за адресою вулиця Шевченка . Запис здійснювала працівниця Кременецького краєзнавчого музею Валентина Кульчинська текстовим варіантом. У ході роботи було здійснено запис двадцять однієї пісні різного жанру. Записи здійснювали від руки працівником музею, звуковий запис відсутній.
Козацька пісня – «Стоїть явір над водою» [3], щедрівка – «Рождество Христово, Ангел прилетел» [4], героїчна – «Сховався ясний місяць за хмару» [5].
Значний репертуар мають інші жанри. Зокрема балади нараховують шість пісень: «Батько синові не повірив» [6], «Посію мальвію та й по-над водою» [7], «Ой де б я, де б я із досадонькою пішла» [8], «Був я в батька одинак» [9], «На великій Україні случилася новина» [10], «Ой ти дубе кучерявий» [11], «Всихають верби, зелені дуби» [12] та «Пішов Роман до досвідки» [13].
До ритуально-обрядових належать голосіння («Сидимо ми за столами» [14], «Болить мене головонька» [15], «Поминайте, браття-сестри, ви з любовію мене» [16]) та весільні пісні («Червоні буряки, зелена гичка» [17], «Чи я тобі, моя доненько, та й не казала» [18] та «Журилися сусідоньки» [19]).
Частину джерельної бази становлять родинно-побутові пісні – «Кажуть люди, що він не п’є» [20], «Осталась мати удовою» [21] та «Ой давно-давно у батька я була» [22] і соціально-побутові пісні – «Недавно я сиротою стала» [23].
Таким чином у фондах Кременецького краєзнавчого музею знаходяться матеріали пісенного фольклору села Підлісці, які дають можливість показати різні сторони життя українського суспільства на території краю у минулому.
Місцеві особливості пісень
Населення кожного краю протягом поколінь формувало власні варіанти народних пісень, які мають певні відмінності від загальноприйнятих. Сформувалися вони і у селі Підлісці.
Досить поширена українська народна пісня «Стоїть явір над водою» автором слів та музики є С. Гулак-Артемовський): у підлісецькому варіанті відсутні рядки «Ой поїхав з України козак молоденький - Оріхове сіделечко ще й кінь вороненький.» [24] У той самий час у місцевому варіанті наприкінці присутня строфа, відсутня у загальноприйнятому варіанті: «Будуть мені за дівчат всю правду казати». Спостерігається у місцевому варіанті і заміна терміну «звелів» на «сказав». [3]
Іншою популярною українською народною піснею є «Кажуть люди, що він не п’є». У сучасній загальноприйнятій версії під назвою «Ой вербо, вербо» є досить великий початок, відсутній у підлісецькому варіанті.
Ой вербо, вербо, де ти росла,
Що твоє листячко вода знесла?
Ой знесла, знесла тиха вода,
А я молода, як ягода,
Не іду заміж за рік, за два.
А іду заміж аж п’ятого,
За того п’яницю проклятого. [25]
Разом з тим відрізняється і закінчення пісні – наприкінці загальної версії повторюють: «Ой вербо, вербо, де ти росла,
що твоє листячко вода знесла?»
Використовується у місцевому варіанті і грошова одиниця «рубель» замість «талера». Цілком очевидно, що це пов’язано із перебуванням території Кременеччини до складу Російської імперії. [20]
Значні відмінності має пісня «Ой давно-давно у батька я була». При збереженні однакового початку пісні, сюжету та сенсу, у подальшому тексти пісень досить сильно відрізняються. Зокрема підлісецький варіант насичений прямою мовою та наявністю ласкавих слів
|
Загальноприйнята версія |
Підлісецька версія |
|
Була я в батенька ще й дівчиною. Я в батька була, так як цвіт цвіла, Тепер я стала, як трава, в'яла. Ой, де летіла - трава шуміла, А де ж я впала - річка там стала. Текла річенька через батьків двір, Через батьків двір та на поговір. Через батьків двір та на поговір, — Ой, побив, побив та й пішов на мир. Та ще й хвалиться, вихваляється: Ой, добре, добре, чуже дитя бить. Не пручається і не лається — До білих ніжок приклоняється! [26]
|
Де є проходжала ще дівчиною Та нашла воду коровиною. У неділю рано сонечко ходить То-то мій батенько по двору ходить Та своїх невісток раненько будить. - Уставайте невістки, що за новина Щось у нашім саду за пташина є. - Ой то не пташина то ваша дочка Тут вона родилась, тут вона зросла, В чужу стороненьку та й заміж пішла. А чужий батенько не б`є, то болить, Чужа матінонька словами в`ялить. - Лядаща невістка не хоче робить, Як у поле жати – голова болить. Прийде додомоньку та й лягає, спить. Уставай, невістко, доки будеш спала Подій ті корови, що ти насипала. - Я вже подоїла та й повиганяла, Ще тих не доїла, що у вас застала. [22] |
Подібне спостерігається і щодо пісні «Недавно сиротою я стала». Видно, що структура пісні інша, хоча контекст той самий. Спостерігається і значно більша поетичність пісні підлісецького варіанту.
|
Загальноприйнята версія |
Підлісецька версія |
|
Ой недавно сиротою стала
|
Недавно я сиротою стала, За два роки усе горе зазнала. Прираїли мене одні люди: - Вийди заміж тобі лучше буде. Вийшла заміж за гірку п`яницю Прийде з корчми, наб`є, насвариться. Лягай, милий, спати, Біла подушка лежить у кроваті. Не гудіть голуби, на хаті, Не згубіть милою в кроваті, Сама знаю, коли розбудити, Як буде сонечко сходити. - Вставай вставай, моє шанування, Уже готове раннеє снідання. Зготувала пироги на маслі, Стоїть горілка у великій хлясті. Стоїть водиця у золотім дзбаночку. Румяник білий висить на кілочку. Як почав миленький вставати То стали вікна й двері тріщати. - Стала мила без вільно тікати Чого мила без вільно тікаєш? Чи ти меї натури не знаєш. Ой знаю, знаю я твою натуроньку Не раз побив голубоньку Ой знаю я твою натуру, знаю Через те я й без вільно тікаю. [23] |
Притаманні пісням села Підлісці слова, які зберігши свій літературний характер, рідко використовуються в наш час, як наприклад, «раїти», що означає радити, «дзбан» - глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Також багато у підлісецькій версії варіантів волинського діалекту, хоча це і закономірно, як от «Уже готове раннеє снідання», «- Вийди заміж тобі лучше буде», «Чи ти меї натури не знаєш» і т.п.
Таким чином, аналіз частини пісенної спадщини фольклору села Підлісці свідчать про наявність, при збереженні спільної змістової лінії, своїх особливостей, які проявляються у власній структурі, наявності або відсутності окремих частин пісні, частому використанні діалектизмів, що свідчить про їх оригінальний характер.
ВІДТВОРЕННЯ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ЧЕРЕЗ ПІСНЮ
Пісні як вираження соціально-побутового та родинного життя
Повсякденне життя людей у пісенному фольклорі знайшло вираження у піснях соціально-побутового та родинно-побутового жанру.
Пісня «Кажуть люди, що він не п’є» наголошує на такому соціальному явищі як пияцтво, втрату майна «пропив він коня вороного, іде додому по другого» та важкої долі жінки, чоловік якої п’яничка:
Соловей каже: Тьох! Тьох!
Котяться сльози як той горох.
А зозуля каже: Ку-ку!
За що молода терплю муку.
Курча каже: цяп, цяп!
Провела літа то сяк, то так. [20]
Вторить даній проблемі і пісня «Недавно я сиротою стала».
Вийшла заміж за гірку п’яницю
Прийде з корчми, наб’є, насвариться.
…
Ой знаю, знаю я твою натуроньку
Не раз побив голубоньку.
Ой знаю я твою натуру, знаю
Через те я й без вікно тікаю. [22]
Взагалі, основна частина пісень родинно-побутового жанру присвячена нелегкій долі жінки: вдови, невістки.
У пісні «Осталась мати удовою» висвітлено конфлікт, який розгорівся між невісткою та свекрухою, ініціатором стала невістка. Очевидною причиною конфлікту виявилося прагнення до контролю за господарством, в умовах, коли старий господар помирає і фактичним господарем є син. «Забирайся мати з хати Буду сама хазяювати». Цей момент свідчить про вагому роль чоловіка у сім’ї, виходячи із особливостей господарювання, коли провідну роль відігравала фізична сила.
Але даний конфлікт закінчився на користь вдовиці, після того, коли син взнав про вигнання дружиною матері з дому.
Була в мене одна мати,
Ти вигнала її з хати.
Забирайся жінко з хати
Буду другую шукати
Оженився він з другою
З бідною сиротою.
Висновок простий: щоб у сім’ї була злагода між усіма її членами, дружина має бути із незнатного роду, а ще краще сирота, яка своїм становищем буде завдячувати новій родині.
В аналізованій пісні спостерігається ще одна змістова лінія, яка свідчить про підневільне становище жінки у сім’ї. Дочка удовиці відмовляється взяти її до себе у нову сім’ю від страху перед чоловіком: «Боюся мужа свого. Буде бити, ще й лаяти Обох з дому виганяти».
Пригнічене становище жінки у новій сім’ї висвітлює і пісня «Ой давно-давно у батька я була», коли вона перетворюється на звичайну робочу силу.
А чужий батенько не б’є, то болить,
Чужа матінонька словами вялить.
- Лядаща невістка не хоче робить,
Як у полі жати – голова болить.
Прийде додомоньку та й лягає спить. [21]
Наведені вище матеріали свідчать про таке поширене соціальне явище як п’янство, від якого як терпіли члени сімї, так і призводило до руйнування господарства. Водночас з тим зміст пісень свідчить про роль чоловіка у сімї та складні стосунки, в яких опинялися жінки (матерів, дружин), без опіки чоловіка внаслідок його смерті чи інших причин.
Знакові події життя людини у пісенній творчості
Вагому роль у житті людини відіграють ключові події: народження, хрестини, вінчання, похорони і т.п. У народному фольклорі вони обставлені піснями та відображають людські настрої та пережиття.
Складовою частиною поховального обряду були голосіння. Смерть у них визначається як невідворотній акт, який визначений Богом.
Вийшла вся родина, стала на дорозі
Смерть від Бога скоріше прийшла, стала у порозі.
Собирайся, не впирайся, хвате з тебе жити,
Сповідайся, причащайся, йди Богу служити. [15]
Вагома роль у голосіннях надається родині, а саме тій пам’яті, яку залишив після себе померлий.
Поминайте, браття-сестри, Ви з любовію мене
І ще чаще поминайте мене милая сім’я.
Поминайте хлібом-сілю, даже чистою водою,
Поминайте і моліться все передо мною.
Поминайте і моліться і не плач моя сім’я,
Я служила вам безотказно, не забудьте Ви мене. [16]
Та головним виступає страх перед гріхом: «Мені не страшно, що за світи я навіки відійшла, Тільки страшно, що з гріхами я до Господа прийшла." [17] Або ж: «Усі люди тихо сиділи За мене Бога молили, Щоб Бог простив Всі мої провини.» [14]
Складовою виступає і народна традиція поховання, яка передбачає такі символи як насипана могила, калина та дубовий хрест. [15]
Визначальним моментом усіх голосінь є те, що основним суб’єктом виступає не людина, а її душа: «Прийшла душенька до столу», «Пішла душа до могили». [14]
У всьому змісті яскраво проявляється християнський характер, який базується на народних уявленнях про потойбічне життя.
Тільки сіла (душа – прим. авт.) спочивати
Її зустріла Божа мати:
- Де ж ти душенька ходила
Що могилу залишила?
- Я ходила до родини
Там справляли роковини. [14]
Якщо голосіння відображали сумну сторінку у житті людини, то весільні навпаки, символізували новий, радісний етап життя, що і відбилося на змісті пісень. Перш за все вони констактували зміну статусу одружених, перш за все дівчини.
Червоні буряки, зелена гичка,
Вчера була дівонькою, нині молодичка. [17]
Вагомим у весільних піснях є наголошення на долі, яка часто не залежить ні від дівочої вроди, ні від її матеріального статку.
Не журіться сусідоньки,
Така моя доля:
Не беру у вас корови,
Ні вашого поля,
Бо як Бог красу роздавав,
То я крепко спала,
А як щастя давав
То я скоро встала. [19]
Ще однією піснею весільного характеру є «Чи я тобі, моя доненька, та й не казала», яка має у собі фрагменти сороміцького фольклору. Але пісні притаманна, перш за все, моральна сторона – материнська порада та засторога, так і закономірне завершення особистісних стосунків – укладення шлюбу.
Чи я тобі, моя доненько, та й не казала
- Не копай грядок, та й не сій квіток,
Бо нікому поливати.
- Я думала, моя матінко, що то жартували,
А ті жарти дійшли до правди у неділю рано.
Віночок дали, перстень дали і до шлюбу спорядили. [18]
Християнське уявлення про смерть та життя після смерті було пануючим для суспільства того часу. Воно проявлялося у вірі в позагробне життя, існування душі та страху перед гріхом. Одночасно воно містило у собі багато моментів, які свідчать про наявність і народних традицій, зокрема збереження зв’язку душі померлої людини із родиною.
Весільні пісні свідчили як про зміну статусу одружених, так і про визначальну роль долі, завдяки якій і складеться життя у майбутньому.
Проблема кохання та взаємних відносин
Людські почуття між чоловіком та жінкою, що виражаються у коханні, чуттєві відносини між подружжям завжди були актуальною темою у пісенному фольклорі, представленому у баладах.
Однією із проблем, яка зачіпається, є перешкоди, які стояли на шляху до поєднання закоханих з волі батьків: «Батько синові не повірив, Що на світі є любов».
Фактично у всіх випадках таке нещасливе кохання закінчується загибеллю обох закоханих.
Сів під грушею кучерявою
Під яблунею зеленою
Вийняв шаблю вийняв гостру
І закінчив жизнь свою
…
Мила письмо читає
Різко ляже і ридає,
Де читала, там і впала,
І скінчилася любов. [6]
Цілком логічно, що вирішальну роль у шлюбі між закоханими відігравала воля батьків, яка часто не приносила щастя їх дітям. Підтверджує це і фрагмент пісні «Посію щавлію та й понад водою»: «Дала мене мати замуж молодою, Дала вона мені невірною долю». У таких випадках дружина потрапляла у повну власність свого чоловіка, не маючи можливості ні поскаржитися, ні пожалітися на кривди від нього.
- І я сам не піду і тебе не пущу,
Бо ти скажеш роду всю свою пригоду.
- Хоць будуть питати, не буду казати
Обіллють дрібні сльози, то я вийду з хати. [7]
В умовах, фактично, насильного укладання шлюбу, коли усе залежало від волі батьків, стосунки у сім’ї були напружені, а чоловіки часто ігнорували свою дружину.
Ідна досада, що й дитинонька мала,
Друга досада, що сама я молода,
Третя досада, що миленького нема.
Ой іду я до сусідки за відром
Там сидить милий за столом,
П’є він горілку кришталевим стаканом.
П’є він горілку ще й сусіду частує,
А на мене молодую всю досаду готує. [8]
Чоловіки, користуючись своїм становищем часто ставали на шлях відкритої зради своїм дружинам. А саме чужі жінки своїми намовами та підмовами спричинялися до лиха у сім’ї.
Пішов Роман на досвідки:
- Добрий вечір, дівки.
Вони йому одказали:
- Забий перше жінку.
- Як же мені жінку бити
Жінка молоденька?
Оглянуся, подивлюся
Дитина маленька
- Біжи, Романе, до жидівки,
Напийся горілки,
А як прийдеш додому
Чіпляйся до жінки. [13]
Відсутність справжніх почуттів у подружжя проявлялося і після смерті одного з них, що давало можливість уже відкрито проявляти свою байдужість.
Прийшов з войска уночі
Застав жінку на лавці
Замкнув хату на замок
А сам пішов до дівок.
- Добрий вечір Вам, дівки,
Я не маю вже жінки.
А дівчата зраділи
Тих пісню запіли.
А єдная смутиться
Певне її сестриця.
Постій шваґре, не гуляй
Раніш жінку поховай. [9]
Взагалі, подружня невірність була досить частою, причому з обох сторін подружжя: «Намовляла Катерина багатого сина: - Покинь Грицю, батька-матір, я покину діти, Та й поїдем на чужину мед-горілку пити.» Попри низьке соціальне становище жінки у сім’ї, її втрата при дітях (смерть, втеча та ін.) ставала справжнім викликом для чоловіка у їх догляді та вихованні.
Як приходить бідний Семен, та й до свої хати
Діти мої, ви маленькі, а де ваша мати?
Ой пішла наша мати ломити калину
Ой казала наша мати, що вже нас покине.
Зажурився, бідний Семен, вдарив в лоб руками
- Діти ж мої ви маленькі, пропав же я з вами. [10]
Незважаючи на часту відсутність почуттів серед подружжя, смерть одного із них, усе-таки, ставало цілою трагедією для сім’ї у майбутньому.
Тоді буде твій миленький
Плакать за тобою
Як заросте твоя могила
Зеленою травою. [13]
Не останньою є і тематика дівочого обману зі сторони хлопця, коли останній обіцяє одружитися, але порушує свою обіцянку.
Ти козаче чорнобровий
Немає правди в тобі
Ой ти клявся, ти божився,
Не покинеш ти мене,
А тепер ти покидаєш,
Серце жалю завдаєш. [11]
Додатковою кривдою є народження поза шлюбом дитини, що в умовах тодішнього релігійного світогляду вважалося гріхом та засуджувалося. У таких випадках мати-покритка, зазвичай, закінчувала життя самогубством, дитина залишалася на опіку комусь із членів родини.
А я піду утоплюся
Протів милого дворця …
Насміявся наругався
Над нещасной сиротой,
Будь проклятий ти до віку
Зі своєю дурною головой.
І мене ти покинув
І звінчав мене з водою. [11]
Ця ж тема обманутого кохання зачіпає і пісня «Всихають верби, зелені дуби…».
Котра дівчина закоханая
То честь і слава її пропала
Була молода, цвіла як роза,
А він за мною слідом ходив.
І тяжко клявся, тепер покину –
З другою звінчався.
…
Буду вмирати, закажу собі
Золоті букви на своїм гробі.
Котра дівчина їх прочитає,
Нехай козака так не кохає. [12]
Аналіз пісень формує досить складну та важку картину сімейного життя, а саме стосунків між чоловіком та дружиною. Фактично насильницький характер укладення шлюбів призводив до відсутності між подружжям справжніх почуттів. А це усе виливалося у такі явища як подружні зради, особливо чоловіків, фізичні розправи над дружиною. Разом з тим фізична втрата одного із подружжя, навіть не коханого, призводила до появи значних проблем у сімї, так як від кожного з них залежав значний обсяг роботи.
Багато уваги у пісенному фольклорі приділяється зрадженому коханню, перш за все зі сторони хлопця. І умовах тодішнього світогляду це лягало ганьбою на дівчину, особливо якщо вона залишалася з байстрям на руках. Часто це закінчувалося її самогубством.
Інші сторони життя
У пісенному фонді знаходиться ще кілька пісень, які є різні за напрямами, так і сторонами життя.
Козацькою тематикою характеризується пісня «Стоїть явір над водою». У ній представлений класичний сюжет загибелі козака на чужині та складові елементи українського поховального символу – насипана могила та калина.
Як поїхав на чужину, то й загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув.
Сказав собі висипати високу могилу.
Сказав собі посадити в головах калину. [3]
У пісні «Сховався ясний місяць за хмару» є звертання до загиблого отамана (не відомо, чи це конкретна особа, чи збірний образ) щодо кривд, які роблять пани щодо народу. Але разом з тим підсумком є надія на краще життя та звільнення.
Робить ми панам перестане
Український народ молодий
Ми прагнемо волі щоденно,
Ми правди досягнем її. [5]
У двох вищезазначених піснях яскраво проявляється терміни «український народ», «Україна», що свідчить про їх виразно національний характер.
Щедрівка «Рождество Христово, Ангел прилетел» [4] за своїм лінгвістичним характером має російське походження, що відображає процес русифікації як церкви, так і суспільства на території Кременеччини у ХІХ – початку ХХ століття.
Культ козацтва був шанований в українському суспільному житті, що знайшло свій вияв і у піснях, зокрема підлісецького характеру. Важке соціальне гноблення негативно впливало на становище населення, але разом з тим воно відчувало себе уже єдиною національною спільнотою, та мало надію на звільнення.
Таким чином, аналіз дослідженого матеріалу свідчить про те, що пісенний фольклор є потужною естетично-духовною та джерельною базою, яка характеризує життя, побут, свідомість та особисте життя мешканців Підлісець у минулому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Історична пісня. Енциклопедія сучасної України. – Інтернет-ресурс: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=12804
- Історична пісня у духовній скарбниці народу. – Інтернет-ресурс: https://ukr.school-essay.ru/istorichna-pisnya-u-duxovnij-skarbnici-narodu/
- Стоїть явір над водою. – Кременецький краєзнавчий музей – 27332 – Фольк. - 143
- Рождество Христово, Ангел прилетел. – ККМ – 27327 – Фольк. – 138
- Сховався ясний місяць за хмару. – ККМ – 27331 – Фольк. – 142
- Батько синові не повірив. – ККМ – 26631 – Фольк. – 129
- Посію мальвію та й по-над водою. – ККМ – 27334 – Фольк. – 145
- Ой де б я, де б я із досадонькою пішла. – ККМ – 2727335 – Фольк. – 146
- Був я в батька одинак. – ККМ – 26635 – Фольк. - 133
- На великій Україні случилася новина. – ККМ – 27333 – Фольк. – 144, 2 а.
- Ой ти дубе кучерявий. – ККМ – 26634 – Фольк. – 132, 2 а.
- Всихають верби, зелені дуби. – ККМ – 26636 – Фольк. – 134
- Пішов Роман до досвідки. – ККМ – 26633 – Фольк. – 131, 2 а.
- Сидимо ми за столами. – ККМ – 26628 – Фольк. – 126
- Болить мене головонька. – ККМ – 27328 – Фольк. - 139
- Поминайте, браття-сестри, ви з любовію мене. – ККМ – 27326 – Фольк. – 137
- Червоні буряки, зелена гичка. – ККМ – 27330 – Фольк. – 141
- Чи я тобі, моя доненько, та й не казала. – ККМ – 27329 – Фольк. – 140
- Журилися сусідоньки. – ККМ – 26630 – Фольк. – 128
- Кажуть люди, що він не п’є. – ККМ – 26629 – Фольк. – 127
- Осталась мати удовою. – ККМ – 26632 – Фольк. – 130, 2 а.
- Ой давно-давно у батька я була. – ККМ – 27336 – 147
- Недавно я сиротою стала. – ККМ – 26 627 – Фольк. - 125
- Стоїть явір над водою. Українські пісні. – Інтернет-ресурс: https://www.pisni.org.ua/songs/27498.html
- Ой вербо, вербо. Українські пісні. – Інтернет-ресурс: https://www.pisni.org.ua/songs/867312.html
- Ой давно-давно. Веб-сайт: Наше. – Інтернет-ресурс: https://nashe.com.ua/song/13095
- Ой недавно сиротою я стала. Веб-сайт: Наше. – Інтернет-ресурс: https://nashe.com.ua/song/15382