ПЕРШИЙ ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛЬ – В’ЯЗЕНЬ БЕРЕЗА-КАРТУСЬКОГО КОНЦТАБОРУ Мазур Петро, кандидат медичних наук, директор Кременецького медичного коледжу імені Арсена Річинського, Ільїн Олександр, кандидат фізико-математичних наук, доцент Поліського державного університету (Пінськ, Білорусь)

З липня 1934 року по березень 1936 року в лихозвісному польському Береза-Картуському концтаборі перебувало 227 українських патріотів (троє за цей час покарання відбували двічі).

З нинішньої Волинської області в 1934 році було ув’язнено 4 чоловіки (двоє з Луцька, по одному з Ківерців та Камінь-Каширського району), в 1935 році – 10 (п’ять з Луцька, по двоє з Ковеля та Ківерців та один з Володимира-Волинського).

Серед ув’язнених в цей період був лише один церковнослужитель - православний псаломщик Володимир Гаськевич з села Кримне Камінь-Каширського повіту. В його особовій справі було вказано, що він «раніше симпатизував підривній партії «Сель-Роб», а з 1933 року почав націоналістично-радикальну агітацію  в дусі ідеології ОУН. За наявною інформацією, має бути інструктором ОУН в Каширському повіті. Відсутність доказів не дозволяє відкрити кримінальну справу» [5, а.1].

Народився Володимир Гаськевич 11 липня 1901 року в селі Бережці Кременецького повіту, де його батько Іполит Гаськевич (? – 1930) був православним священиком.

В 1916 році Володимир Гаськевич закінчив Житомирську духовну школу  [1, с. 72 ] , в 1921 році – перший клас Холмської духовної семінарії (ДС).

Холмська ДС створена 1875 року на базі Холмської греко-католицької семінарії після примусової ліквідації останньої греко-католицької єпархії в Російській імперії в м. Холмі (нині територія Польщі). З початком першої світової війни семінарія була евакуйована до м. Москва. В 1918 році австрійська влада відмовилась пропустити чиновників УНР в центр Холмської губернії.

Холмська духовна семінарія в 1918 році повернулась з Москви і розмістилась в Кременецькому Богоявленському чоловічому монастирі. В вересні 1920 року у Кременці почала роботу Кременецька духовна семінарія, однак ректор Холмської духовної семінарії архімандрит Смарагд (Латишенко) відмовився об’єднуватись з Волинською єпархіальною семінарією [6, а.3-5]. Але більшість викладачів Холмської ДС  перейшла на роботу до Кременецької, і в червні 1921 року було прийнято рішення про закриття Холмської ДС. Володимир Гаськевич отримав довідку про закінчення першого класу Холмської ДС [3, а. 6]

Холмська Духовна Семінарія

19 квітня 1921 р.

№ 95

Кременець

Посвідчення

Правління семінарії цим підтверджує, що Володимир Гаськевич в 1918-1919 навч. році навчався в першому класі Холмської Духовної семінарії і удостоєний переводу у другий клас.

Ректор семінарії В.о. Інспектора І. Крас

В.о. Секретаря Правління Євг. Котович

Після закінчення Першої світової війни родина Гаськевичів опинилася у важких матеріальних умовах. 30 червня 1921 року Володимир Гаськевич написав лист [3, а.1] єпископу Кременецькому  Діонісію ( в миру Костянтин Велединський (1876-1960) – майбутній  митрополит і керівник  Польської автокефальної церкви).

Його Преосвященству,

Преосвященнійшому Діонісію Кременецькому

Милостивому Архіпастирю й Отцеві

                                                                   Колишнього вихованця 1 класу

                                                                   Холмської Духовної Семінарії

                                                                    Володимира Гаськевича

Прохання

Маю честь уклінно просити Ваше Преосвященство, надати мені місце псаломщика при Св. Георгіївської церкви м. Берестечка, Дубенського повіту.

                                       Про се уклінно просить Володимир Гаськевич.

Адреса: с. Кімнатка, Кременецького

повіту, Бережецький волості

  Через півроку, 2 грудня, Володимир Гаськевич написав нового листа [3, а. 2] єпископу Діонісію:

Його Преосвященству,

   Преосвященнійшому Діонісію Єпископу Кременецькому

                                                  Колишнього вихованця Духовної

                                                      Семінарії, сина священика с. Кімнатки

                                                                    Володимира Гаськевича

Прохання

У 1919 році  я з недостатності коштів повинен був кинути навчання в духовній семінарії і до сих пір сиджу на хлібах у свого батька священика с. Кімнатка Іполита Гаськевича.

З причини вищевикладеного, додаючи при сьому письмову згоду священика с. Заруддя, честь маю, просити Ваше Преосвященство призначити мене псаломщиком в с. Заруддя Кременецького повіту, якщо таке місце звільниться.

                               Про се уклінно просить син священика с. Кімнатки

                                                                         Володимир Гаськевич

  Він заручився також підтримкою пароха Заруденської церкви [3, а. 3].

Посвідчення

  Засвідчую, що в разі звільнення псаломщика с. Заруддя Петра Боцяновського з дяківської посади, я цілком не можу мати нічого проти призначення на вищезазначену посаду вихованця першої класи Дух. Семінарії, сина священика с. Кімнатки Володимира Гаськевича.

  Що підписанням, одтиском печатки і № свідчу: Листопада 16/29 дня 1921 р. № 56.             

                                            Священик церкви села Заруддя

                                                           Дмитрій Гороховський

У той же час Володимир намагався здати іспит на звання псаломщика [3, а. 7].

Його Високопреосвященству,

Високопреосвященнішому

 Діонісію, Архієпископу Волинському і Кременецькому

                                                                                 Благочинного 1 округу

                                                                                Кременецького повіту

Рапорт.

Син заштатного священика с. Кімнатки Володимир Гаськевич звернувся до мене з проханням дати про нього свій відгук, на вимогу Духовної Консисторії, для допущення його до екзамену на звання псаломщика.

Внаслідок цієї справи маю шанобливо доповісти наступне – Володимир Гаськевич мені, як благочинному, мало відомий, тому що, будучи покликаний до відбування військової повинності, недовгий час перебував при своєму батькові в с. Кімнатка. Після звільнення же від військової служби Гаськевич, проживав в Кімнатці, ні в яких непорядні вчинки не виявив себе і ні в чому протизаконному непомічений.

№ 160                                                       Благочинний, Протоієрей

6/19 Квітня 1923 року.                                          Ф. Оставівський

Через два тижні Володимир Гаськевич здав іспити на звання псаломщика [3, а. 8]:

Протокол

1923 року Квітня 23 дня. Екзаменаційна Комісія при Волинській Духовній Консисторії в складі голови - Члена Консисторії, митрофорного протоієрея Д. Кирилловича і членів - М.І. Булгакова, Е.О. Червяковського, Л.К. Данилевича і Н.О. Вишневського справила випробування Володимиру Гаськевичу на звання псаломщика, до чого випробуваний показав наступні знання:

З  Церковно-слов'янського читання                       (4)

"   Співу                                                                    (4)

"   Церковного статуту                                         (4)

"   Священної Історії Старого. і Нов. Заповіту (4)

        "   Катехізису з поясненням Богослужіння         (4)

"   Польської  мови                                                 (4)

        "  Української  мови                                               (4)

Чи може керувати хором?                                   може

                Голова комісії

                    Митрофорний протоієрей Дмитро Кириллович

                        Члени         Михайло Булгаков

                                           Єв. Червяковскій

                                           Никанор Вишневський

                                           Л. Данилевич

                          В. об. Секретаря  / – /    

Признати Гаськевича витримавшим іспит на псаломщика, про що і доложити Їх Високопреосвященству на затвердження дозвіл видати Гаськевичу належне свідоцтво.

                                  Члени Консисторії

                                      Секретар

Але все одно Володимир Гаськевич не отримав і тоді місце псаломщика у Волинській єпархії [1, а. 9]:

          Його Високопреосвященству, Високопреосвященнішому

             Діонісію Митрополиту Варшавському і Волинському

                                                     Вихованця 2 класу Волинської

                                                      Духовної Семінарії Володимира

                                                      Іполитовича Гаськевича

Прохання

Восени 1922 року я був звільнений від військової служби для підтримки старого батька, що залишився за штатом. Приїхавши додому, я почав готуватися до іспиту на звання псаломщика, який і був витриманий мною 10/23 квітня ц / р. при Волинській Духовній Консисторії. Незважаючи на це, мені до сих пір не вдається зайняти місце псаломщика, а тим часом становище моє саме незавидне: самому доводиться жити впроголодь, батькові ж моєму шукати тимчасового притулку у далеких родичів. Час відтермінування, отриманого мною на рік, непомітно йде, і якщо я не зможу отримати парафії, тоді буду знову прийнятий на військову службу і не зможу підтримати батька- старого.

З причини вищевикладеного, припадаючи до святительських Стопах Вашого Високопреосвященства, уклінно прошу надати мені місце псаломщика в с. Гнидава, Кременецького повіту, якщо таке буде вакантне, в іншому ж випадку вважати мене першим кандидатом на одну з нововідкрившихся парафій.

1923 г.                          Про се уклінно просить смиренно послушник

1/14 травня                      Вашого Високопреосвященства

                                                     Володимир Гаськевич

Все ж, 24 грудня 1924 року, Володимир Гаськевич був призначений псаломщиком до церкви села Хотешів Камінь-Каширського повіту, але в Поліській єпархії. Незабаром Володимир Гаськевич був призваний до польської армії. Десь через рік він був демобілізований і повернувся на колишню посаду [3, а. 13]:                                                 

                                             У Волинську Духовну Консисторію

                                                     Благочинного 2 округи

                                                         Камінь Каширского повіту

Рапорт.

Псаломщик с. Хотешова Камінь Каширского повіту Володимир Гаськевич, по відбування військової повинності, на підставі указу Духовної Консисторії, від 9 / ХІІ 1924 за № 10254, повернувся до місця свого служіння в Хотешів і з 24 цього грудня виконує обов'язки псаломщика в тій парафії.

Доносячи про се, покірно прошу Духовну Консисторію виконуючому посаду псаломщика в зазначеній парафії за час відсутності Володимира Гаськевича Миколі Ціхоцькому надати місце псаломщика в іншій парафії, як особі, яка має звання псаломщика, і за своїми здібностями і старанності гідного цього звання.

30 Грудня 1925 р.                                         Благочинний, протоієрей

№ 808                                                            Володимир Барщевський

В кінці 1930 року Володимир Гаськевич був переведений на посаду псаломщика в село Кримне того ж повіту.  У листопаді 1930 року в цій парафії було 2649 православних, 494 католиків, 2 лютеранина, 28 сектантів, 29 євреїв, 3 повшехних (загальноосвітніх) школи з 246 учнями.

1929 року у Відні була створена Організація Українських Націоналістів (ОУН). Незабаром в поліській глушині, в селі Кримне, Володимиром Гаськевичем був створений осередок ОУН. 8 вересня 1933 року камінь-каширський староста [4, а. 29] писав поліському воєводі:

Тривалий нагляд та розвідка дозволяють сьогодні уточнити інформацію стосовно існування підрозділу УВО у селі Кримне Каширської гміни; певні прояви зовнішньої діяльності і таємна інформація безсумнівно вказують на розширення та активізацію роботи організації в терені.

  Відповідно до цих даних, до складу підрозділу входять: Хведчик vel [або] Федчик Олександр – голова, Мартинюк Семен – секретар; обоє з Кримного, Монюк Федір з хутора Хмелівка Каширської гм.[іни], «примак» зі Східної Малопольщі, технік-зв’язковий осередку; Опанас Гетьманчук з В[еликого]. Обзиру – зв’язковий з Луцьком; а також в якості членів: Рудчик Назар, Бойко Роман, Ігнат (прізвище невідоме) зі Ст.[арих] Червищ, Шахно Андрій, Власюк Філімон і Андрій, Миколаєвич Єфим, Сидорчук Дмитро і Хведчик Андрій солтис – усі з Кримного. Фактичними керівниками роботи, окрім техніка Монюка, є насамперед дяк з Кримного – Олександр [правильно  –  Володимир] Гаськевич та Прадищук Іван з кол.[онії] Кримне (помічений також в комуністичній роботі). Окрім наявної інформації, організація має своїх членів, прихильників та послідовників переважно серед підростаючої молоді у Любешові, Червищах (10 бойових організованих осіб), а також – у Хотешівській гміні в кількості до 50 осіб. (…)

Вказана особа [В. Гаськевич] є фактичним засновником осередку УВО в Кримному, надаючи ідеологічний напрям існуючому там осередку.

18 червня 1934 року Володимира Гаськевича був заарештований поліцією. Церковні влади спробувала йому допомогти, що видно з листа [3, а. 28] протоієрея Івана Бекіша (1892-1981), майбутнього митрополита всієї Америки і Канади Іринія.

                                             Його Високопреосвященству Архієпископу

                                             Поліському та Пінському Олександру

                                             в. о. благочинного 1-го округу

                                             Каширського повіту Івана Бекіша

                                                     Рапорт

Додаючи рапорт настоятеля парафії Кримне, священика Михайла Семенюка, люб'язно доношу   Вашому Високопреосвященству,  що 18.VI. ц. р. в квартирі псаломщика Володимира Гаськевича був проведений обшук, і після обшуку псаломщик Гаськевич був заарештований і доставлений в розпорядження слідчого в Камінь-Каширському. 21 і 22 червня ц. р. особисто був у п. повітового старости і п. слідчого з проханням про звільнення на свободу Гаськевича. П [ан]. староста сказав мені, що "Гаськевич був заарештований за старі гріхи". П. слідчий, враховуючи моє прохання, погодився не посилати його до в'язниці, і тільки вислати його, Гаськевича, до ізоляційного табору на три місяці, що і виконав 9 липня ц. р.

Доповідаючи про вищевказане і приєднуючись до прохання пароха, люб'язно прошу Ваше Високопреосвященство про залишення Гаськевича на посаді в парафії Кримне під час його відсутності, і до виконання обов'язків псаломщика допустить його дружину, яка знаходиться в дуже важких матеріальних умовах.

12.VII. 1934 р.                                                В. о. благочинного,

    № 468                                                            Прот.   І. Бекіш

Камінь-каширський слідчий виконав свою обіцянку: Володимира Гаськевича 9 липня 1934 року відправили без суду до Береза-Картуського концтабору, куди він прибув в той же самий день.

Поліський воєвода Вацлав Костек-Бернацький (1884-1957) зажадав [3, а. 24]  звільнення Володимира Гаськевич з посади псаломщика:

Поліський воєвода                              Його Високопреосвященству

     № B.W. 2-j                                          православному архієпископу

Брест н.Б. 20/VIII 1934 р.                                   в Пінську

Псаломщик Володимир

Гаськевич – звільнення з посади

Штатний псаломщик православної парафії в Кримному Каширського повіту Володимир Гаськевич через діяльність, що дає підстави припускати, що з його боку загрожує порушення безпеки, спокою та громадського порядку, постановою окружного слідчого з 7.VII. ц. р. № К.p.s.399/34 був заарештований і відправлений до місця примусового відокремлення.

Повідомляючи про це Ваше Високопреосвященство, люб'язно прошу про викреслення Гаськевича зі складу церковної служби і не надавати йому в майбутньому жодної церковної посади на території Поліського воєводства.

                                                                   Поліський воєвода

                                                                          Вацлав Костек-Бернацький

Православний архієпископ Поліський і Пінський Олександр (в миру Микола Іванович Іноземцев, 1882-1948), в майбутньому митрополит УАПЦ, звісно не міг відмовити воєводі [3, а. 23]:

Архієпископ Поліський                                                                  25/VII. 1934 р.

         № 1474                                                      Його Високоповажності

Предмет: псаломщик Володимир                             Пану Поліському Воєводі

Гаськевич – звільнення                                                       у Бресті  н/Б.

У зв'язку з листом Вашої Високоповажності від 20 минулого серпня № B.W. 2-j, люб'язно повідомляю, що Володимир Гаськевич був звільнений з посади псаломщика штатної парафії в Кримному Каширського повіту, а також моїм рішенням від дня 20 липня ц. р. № 1250, виключений з кліру Поліської єпархії.

                                                                                    Архієпископ

Концентраційний табір в місті Береза-Картузька, це на Берестейщині (тепер територія Брестської області Республіки Білорусь), яка тоді входила в Поліське воєводство, був створений у червні 1934 року спеціальним розпорядженням президента Польської республіки. Табір створений, як місце ізоляції певної категорії людей в дослівному перекладі з польської називалось – місце відособлення.

Згідно президентського розпорядження, у табір дозволялось поміщати та утримувати людей терміном до трьох місяців без суду, лише за адміністративним рішенням поліції або керівника воєводства. Після відбування трьохмісячного терміну адміністрація табору пропонувала ув’язненим підписати документ, в якому вони мали задекларувати наміри лояльності до польської влади та скріпити це своїм особистим підписом. Якщо утримуваний не підписував документу, то термін утримання йому продовжували ще на три місяці.

Основною метою діяльності табору було не фізична ліквідація людей, а за допомогою вчинення фізичного тиску здійснювати їх моральний злам, психологічне знищення особистості та схилення їх до цілковитої лояльності владі і діючому політичного режиму. Режим утримання включав у себе обмежене харчування, обмежене вживання води і, що особливо нікчемно і жорстоко, це обмеження можливості людей справляти свої фізіологічні потреби. Арештанти також залучались до важкої фізичної роботи, аж до виснаження організму.

Першими арештантами табору були переважно українська інтелігенція та члени українських громадських організацій, здебільшого люди з активною проукраїнською позицією.

Потрапляла сюди еліта, інтелектуальний цвіт суспільства. Режисери, видавці, поети, письменники, художники, інженери, музиканти, філософи, богослови, вчені, лікарі, учителі, фотографи, які чистили меліоративні канали та туалети, змішували бетон, вимощували бруківкою піщані дороги.

Переважну кількість ув’язнених складали молоді люди у віці 20-30 років, в основному, члени ОУН. У деяких в’язнів вказувалась приналежність до «Просвіти», УВО, «Пласту», товариств «Сокіл», «Відродження», «Луг», «Сковороди», партії УНДО.

Володимир Гаськевич перебував у концтаборі трохи більше двох місяців, однак встиг отримати два покарання [5, а. 2] за порушення «регуляміна»:

Покарання в М. І.

1) Позбавлення права одержання харчових посилок на 4 тижня до 13. VIII. 1934 р. за розмови напівголосно і спричинювання безладу під час шикування (розпорядження коменданта М. І. № 13 від 17.VII.34 р.)

2) Позбавлення права листування з родиною на весь час перебування в М. І. за розмову українською мовою під час шикування (розпорядження коменданта М. І. № 39 від (…).34 р.)

Цікаво, що в той же день, 17 липня, таке ж саме покарання з таким же формулюванням отримав знаменитий Тарас Боровець (Бульба). Отже, вони отримали покарання за спільну напівголосну розмову.

19 вересня 1934 року відбулося перше звільнення українців – в'язнів табору, серед них був і Володимир Гаськевич. Про цю подію написала львівська газета «Діло» в № 254 від 23.09.1934 року:

                 «З Берези Картуської на волю.

  Дня 19 вересня ц. р. випустили з Берези Картуської на волю другий транспорт інтернованих. Загалом увільнили 32 інтернованих. ( В першім транспорті були звільнені тільки 2 інтерновані, поляки)

  Подаємо список  звільнених 19 ц. м. українців:

… 5) Гаськевич Володимир, Волинь;… Всі вони здорові»

    Всіх українців у Березі лишилось около 125».

В. Гаськевич повернувся в село Кримне, де дружина Аполлінарія замість нього виконувала обов'язки псаломщика. Також чекало на нього неприємна звістка  –  його звільнили з посади псаломщика і, взагалі, – з кліру Поліської єпархії.

Володимир Гаськевич написав покаянного листа [3, а. 29] архієпископу Поліському і Пінському Олександру.

                    Його Високопреосвященству, Високопреосвященнішому

                      Олександру Архієпископу Поліському та Пінському

                                                          Колишнього псаломщика с. Кримне

                                                              Камінь-Каширського повіту

                                                                 Володимира Гаськевича

Прохання

Ваше Високопреосвященство! Повернувшись двадцятого вересня із концентраційного табору в Березі-Картуській, я дізнався про моє звільнення з займаної мною посади і про призначення на моє місце нового псаломщика. Завдяки обмовам людей нечесних, брехливих і безвідповідальних, я опинився в Березі-Картуській, а потім позбувся і шматка хліба. Однак табірні влади протягом двох місяців впевнилися в моїй невинності і дев'ятнадцятого вересня я, раніше терміну, був звільнений з концентраційного табору і повернувся в с. Кримне.

 Ваше Високопреосвященство! Якщо влади світські виявилися настільки справедливими, то тим більше я впевнений в справедливості і милосердя влади духовної, а тому, сподіваюся і на те, що влади адміністративні тепер вже не будуть перешкоджати залишенню мене в воєводстві Поліському, честь маю уклінно просити Ваше Високопреосвященство не позбавити мене з сімейством шматка хліба і даху над головою і залишити мене псаломщиком на тій же парафії. Якщо ж ні в якому разі не можливе моє перебування у воєводстві Поліському, то прошу уклінно призначити мене псаломщиком на одну з парафій Сарненського повіту.

1934 р.                           Про се уклінно просить відданий слуга Вашого

10.Х.                                Високопреосвященства Володимир Гаськевич

Поліська духовна консисторія була проти відновлення Володимира Гаськевича на посаді псаломщика, що видно з листа [3, а. 30] до протоієрея Івана Бекіша.

                                 Протоієрею Івану Бекішу,

                                      Благочинному 1 благочиння Каширського повіту

Для виконання рішення Архієпископа Поліського Олександра від 10 листопада 1934 р. № 1737, Духовна Консисторія рекомендує благочинному повідомити колишнього псаломщика парафії в Кримному Володимира Гаськевича, що він не може належати до кліру як особа, що політично себе скомпрометував,.

Повинен пан Гаськевич надати в Консисторію документ, який стверджував би повну його реабілітацію, і тільки тоді клопотати про повернення його до кліру.

                                            м. Пінськ, 15 листопада 1934 р. № 11020

                                              Член Консисторії   Прот. П. Калинович
                                                            Секретар

Однак Поліська духовна консисторія [3, а. 31]  не перешкоджала службі Володимира Гаськевича у Волинській єпархії.

№ 12525                                            До Волинської Духовної Консисторії

                                                                у Кременці

У відповідь на лист від 16 листопада № 22574, Духовна Консисторія люб'язно повідомляє, що з боку поліської єпархіальної влади не має перешкод для прийняття колишнього псаломщика Володимира Гаськевича на службу до Волинської єпархії.

24.ХІ.1934 р.                                                 Член Консисторії,

                                                                           Священик К. Комар

В кінці 1934 року Володимир Гаськевич почав службу псаломщиком  у Волинській єпархії. Напевно, мав складний характер, оскільки за п'ять років змінив 6 парафій: Піддубці Луцького повіту, Запілля і Гуща Любомльського повіту, Зборишів Гороховівського повіту, Кімнатка Кременецького повіту і Колоденка Рівненського повіту. «Починаючи  з 1908 року, в церкві с. Кімната звершували богослужіння такі священики: о. Биковський, о. Іполит Гаськевич. У ХХ ст. при Кімнатецькій церкві діяв церковний хор. Кращими регентами церковного хору в той час були…. Гаськевич Володимир» [2, с.276].

Коли у вересні 1939 року прийшла Червона армія, то Володимир Гаськевич покинув посаду псаломщика і став працювати учителем, що було тоді звичайним явищем.

На початку серпня 1941 р. В. Гаськевич звернувся до архієпископа Олексія (Громадського) з проханням рукоположити його в священицький сан і делегувати в східні області України для боротьби з безбожжям.

Вже шостого вересня священика Володимира Гаськевича церковна влада відрядила у Бердичівський повіт для організації там церковного життя [1, с. 73 ].

Однак через тиждень Володимир Гаськевич був призначений на священика церкви села Пляшева Дубенського повіту. У лютому 1942 року його перевели в село Ситне того ж повіту. В 1943 році німці запідозрили його в зв’язках з УПА і одного дня під час служби в церкві забрали і розстріляли прилюдно. Син Володимира Гаськевича Юрій був сотником УПА, загинув 1944 р. у с. Лідихові, Кременецького району.

Друга хвиля масових затримань українців відправлення їх до концтабору була у вересні 1939 року. Серед ув’язнених того періоду було декілька православних та греко-католицьких священиків. Але першим з церковнослужителів, які були ув’язнені у таборі, був Володимир Гаськевич, псаломщик з с. Кримне Камінь-Каширського повіту.

Список використаних джерел

  1. Борщевич Володимир. Волинський пом’яник. Рівне, 2004. 407 с.
  2. Грушицький Федір. Кімната  –  село на Кременеччині. Релігійне життя // Кременеччина: минуле й сьогодення. Сторінки пам’яті (упорядник Василь Олійник). Кременець: Просвіта, 2018. Т. IV. 436 с.
  3. Державний архів Брестської області (далі – ДАБО).  Ф. 2059.  Оп. 2.  Спр. 48.
  4. ДАБО. Ф. 1. Оп. 10. Спр. 132.
  5. ДАБО. Ф. 98. Оп. 1. Спр. 491.
  6. Державний архів Волинської області. Ф. 46. Оп. 1. Спр. 7.