БІБЛІОТЕКА ВОЛИНСЬКОГО ЛІЦЕЮ ЯК КНИЖКОВА КОЛЕКЦІЯ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХІХ СТ. Зозуля В., Петручок А., Семенюк Л.

СТВОРЕННЯ БІБЛІОТЕКИ ВОЛИНСЬКОГО ЛІЦЕЮ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХІХ СТ.

                                                                              

Роль Тадеуша Чацького у створенні бібліотеки

     Місто Кременець здавна славилось як культурний центр, осередок освіти, книгодрукування. Одна із найбільших цінностей Кременецьких колекцій, що збереглися і донині, - це колекція книг колишньої вищої Волинської гімназії, відкритої 1 жовтня 1805 року (1819 рік - ліцей).

Власне сам Волинський ліцей (інші назви -  Крем’янецький Ліцей, Вищий Волинський ліцей, Кременецько-Волинський ліцей) -  навчальний заклад у місті Кременець (тепер Тернопільська область). Важливий польський культурний осередок.  У 1819 році Вища Волинська гімназія була перейменована в ліцей із збереженням колишньої програми навчання. За задумом засновників ліцей у Кременці мав стати навчальним закладом університетського рівня - «Волинськими Афінами». Засновники ліцею багато зробили, щоб залучити у ліцей видатних викладачів з Кракова, Вільно, Варшави, Відня. Серед них - Йоахим Лелевель - значний польський вчений та громадський діяч, Олександр Міцкевич - брат поета Адама Міцкевича, Евзебіуш Словацький - батько іншого польського поета Юліуша Словацького та ін. З Австрії приїхав професор ботаніки та зоології В. Бессер, дійсний член Віденської Академії мистецтв Йозеф Пічман. Учнями ліцею здебільшого були діти дрібної шляхти та міщан (поляки, українці, євреї). Найбідніші мали право розраховувати на стипендію [38, с. 358].

Окремою сторінкою діяльності Волинського ліцею першої третини ХІХ ст. є бібліотека цього навчального закладу.

  Створення бібліотеки почалося задовго до відкриття самого навчального закладу. Ще в 1803 р. відомий просвітитель Тадеуш Чацький – генеральний інспектор Волинської, Подільської, Київської губерній поставив за мету придбати унікальну колекцію короля польського Станіслава Августа Понятовського (книги, живопис, нумізматика тощо), щоб у майбутньому розмістити її в навчальному закладі, який задумав відкрити у Кременці. Цю ідею підтримував і Гюго Колонтай – ректор Краківського університету. В листі до Чацького від 8 вересня 1805 р. він написав, що бібліотека необхідна гімназії, оскільки «повинна кожного учня інформувати і допомагати у кращому викладанні  предмета» [13].

  У 1927 р. відома польська письменниця М. Данілевичова писала:          Т. Чацький мети своєї досягнув, закупивши у травні 1805 р. у ксьондза        Ю. Понятовського, як головного спадкоємця польського короля, за 15000 черв. злотих – бібліотеку, що складалася з 15680 томів каталогу Біскупа Альбертранді [3, с. 6].

  Ця Королівська колекція була унікальною. Про це свідчать рідкісні видання, про які ми згадуємо у дослідженні[24, с. 395-396].

  У Тадеуша Чацького був непоганий досвід у створенні бібліотеки, адже протягом тривалого часу він збирав свою бібліотеку – предмет гордості науковця. В кінці його життя вона нараховувала 8508 стародруків, 1558 рукописних томів і 146258 різноманітних документів. Про повноту і унікальність цього зібрання свідчить факт переписки Н. М. Карамзіна з власником бібліотеки[13, с. 161].

  Значна кількість цих зібрань стала надбанням бібліотеки Вищої Волинської гімназії.

  Будучи «человеком знатним, богатым, всеми уважаемым, чрезвычайно образованным», - читаємо у листуванні, - Т. Чацький зумів перетворити Кременецьку бібліотеку в одну з найбагатших книжних колекцій Європи, яка здатна була конкурувати з університетськими книгозбірнями Краківського, Віленського інших університетів[13, с. 161]. Сюди передавали свої книжкові колекції відомі люди, тогочасні друкарні, було організовано пожертвування грошей, залучено студентів до поповнення бібліотеки.

Розміщення бібліотеки гімназії було особливою турботою Т. Чацького. Спочатку він планував розмістити її у костелі єзуїтського колегіуму, але згодом було вирішено розмістити її у правому крилі навчального корпусу – в Колонному залі і прилеглих до нього широких коридорах. Для перебудови приміщення було запрошено інженера Я. Кубіцького. Робота тривала аж до 1810 р. і потребувала значних витрат. Із архівних джерел ми дізнаємося, що директор гімназії Й. Чех змушений був для розрахунку з робітниками віддати частину коштів, призначених для малозабезпечених учнів[22, с.158].  

Після реконструкції бібліотека займала два зали: колонний зал, в якому відбувалися урочисті події, концерти і зал бібліотечний. Декоративна ліпка, оздоблені мозаїкою колони, бюсти Коперника, Данте, Кохановського та інших вказують на те, що бібліотека була найпишнішою залою Кременця. Крім цих творів мистецтв, були ще три олійні портрети (Олександра I,           Й. Пойнятовського, Т. Костюшки (роботи Ф. Павловського), а також портрет Л. Фелінського – директора ліцею, відомого польського поета[22, с.159].

Визначною була неабияка повага до Т.Чацького. Вдячні мешканці в 1811 році встановили в залі бібліотеки погруддя видатного діяча. Після смерті Чацького, згідно з імператорським указом, у Відні виготовлено його портрет і вміщено на центральній стіні колонного залу.

Своєрідною окрасою Кременецької книгозбірні були книжкові шафи. Частину з них, що мали виняткову художню цінність, придбав Чацький у Варшаві разом із Королівською колекцією. Шафи були білого кольору, лаковані, оздоблені дерев’яною різьбою і мідною решіткою. А інша їх частина – це копії антикваріату, виготовлені вмілими майстрами Кременця. Після закриття Кременецького ліцею ці шафи, а також інші меблі були перевезені до Києва, де і донині вражають своєю витонченістю, цікавою різьбою з слонової кості не одного відвідувача бібліотеки Академії наук. Вони є цінними мистецькими витворами минулого.

Розглядаючи зали колишньої бібліотеки Кременецького ліцею (сьогодні це бібліотека також Кременецького педагогічного коледжу), звернули увагу на цікаву шафу-каталог. На запитання: звідки взялась вона, працівники не змогли дати відповіді. Тому закралася надія, що можливо це одна із тих оригінальних шаф, які вже увійшли в історію. Можливо, колись знайдуться кваліфіковані спеціалісти, які зацікавляться і дослідять цей витвір мистецтва?

Розміщення бібліотеки було дуже вдалим. Це підтверджують відгуки кременчан, які відвідували її, любили проводити вечори тут, а особливо «гурти учнів, які шукали по шафах книги, читали їх за своїми столами »  [35. 89].

Джерела формування фондів бібліотеки

Важливим джерелом дослідження є питання про формування фондів самої  бібліотеки і джерела надходження книг. Відомий дослідник бібліографічної справи в Україні Олександр Оглобин залишив ряд праць з цієї проблематики. Вчений вивчав колекцію короля Станіслава Августа, яку Т. Чацький закупив в 1805 році у ксьондза Ю. Понятовського – головного наслідника польського короля за 15 000 черв. золотих. Ця бібліотека складалася із 15 680 томів каталогу Біскупа Альбертранді [3, с. 6]. Про унікальність цієї колекції свідчать рідкісні видання 1774 року на пергаменті, Статут Великого князівства Литовського 1588 року, Морська рукописна карта Середземного і Чорного морів XVI ст. Північний різьблений календар[24, с. 395-396].

Окрім книг, каталогів, карт сюди входили мінералогічні колекції (складались із 7700 одиниць і 12 348 зразків), астрономічна обсерваторія. Цікавою і вражаючою була нумізматична колекція ( 18 682 монети, в т. ч. 8000 давньогрецьких і римських.) [9].

Ця Королівська бібліотека разом із книгами колишнього єзуїтського колегіуму, в стінах якого відкрився навчальний заклад, склали основу Кременецької книгозбірні.

Найважливіші стародруки Т. Чацький одержав від княгині Теофілії з Яблонських Сапеги із бібліотеки її батька. Переважно це були книги, надруковані до 1520 року – інкунабули. Під час перевезення цієї бібліотеки до Кременця частина книг була втрачена [17].

У день відкриття Волинської гімназії книгозбірня вже нараховувала 19 000 тисяч томів. У наступні роки вона поповнювалася книгами від           Ф. Мошинського, Мікошевського, лікаря Яна Лернета, Кунегунди Чацької та інших. Професор О. Оглобин подає кількісні надходження до бібліотеки Вищої Волинської гімназії:

  1. Королівська бібліотека – 15 580 книг;
  2. Князя Яблонського – 5655 книг;
  3. Мікошевського – 2587 книг;
  4. К. Чацької – 155 книг;
  5. Єзуїтів – 694 книги;
  6. Почаівського монастиря – 113 книг;
  7. Супплімента – 2576 книг;
  8. Власних надбань (так звана Кременецька колекція) – 5288 книг.

Всього 34 378 книг або 24 379 назв [17, с. 47-54].

Тільки у 1815-1824 роках на придбання книг було асигновано 10 283 крб., 33,5 коп. сріблом з держбюджету.

Архівні джерела вказують на різні шляхи надходження книг до бібліотеки. Кременецька гімназія стала значним освітнім закладом, слугувала для юнацтва Волинської і Подільської губернії університетом і тому вважалось за честь передавати книги сюди. Так Софія Потоцька передала до гімназії унікальну працю з орнітології Ю . Б. Аудеберта і Ю. П. Верлота         (видана в Парижі 1802 році), разом з альбомом акварелей, виконаних авторами. Вдова професора Шейута, першого керівника ботанічного саду, теж передала колекцію книг свого чоловіка (912 томів) [17, с. 47-54].

У 1808 році Київський митрополит Серафим подарував навчальному закладу стародрук  «Острозьку Біблію», надруковану І. Федоровим. А всього у Кременецькій бібліотеці знаходилось 1,5 тисяч інкунабул [11, c. 5].

Варті уваги книги, подаровані Кутузовим М. І., які склали окремий військовий відділ, книжкові надходження із колишньої повітової школи у Кременці (694 екземпляри), 13 000 книг із закритого  Василіанського монастиря у Почаєві у 1829 році і багато інших [5].

Слід звернути увагу і на пожертвування різних людей на бібліотеку. За досліджуваннями місцевого краєзнавця Г. Чернихівського фонд склав 6000 крб. сріблом[34, с. 76].

Бібліотека постійно поповнювалась новими книгами. Т. Чацький прагнув, щоб студенти гімназії теж брали участь  у формуванні бібліотеки. Він зобов’язував, щоб кожен з них, повертаючись із канікул на навчання, привозив хоча б по одній книзі для  бібліотеки. Його звинувачували в тому, що він змушує робити ці пожертвування, але створена для розслідування цієї справи у  1811 році комісія зняла всі звинувачування і визнала «добровільні пожертвування похвальними»[13].

Після смерті засновника Волинської гімназії надходження до бібліотеки дещо змінилися, але не припинились. У 1832 році ця найкраща книгозбірня минулого нараховувала 24378 творів – книг із різних знань, написані різними європейськими мовами.

На 1845 рік вона нараховувала 80755 томів[17, с. 59].

Щодо кількості книг ліцейної бібліотеки в Кременці, на жаль, побутує й донині думка, а саме – 50 тис. – такі висновки зробили місцеві дослідники. Вперше це число (50 тис.) висуває Стецько Т. [26, с. 174]. Вони використали дані, представлені М. Теодоровичем [28, с. 33].

Найдостовірнішими є дані О. Оглобина про те, що Кременецька книжкова колекція нараховувала 34 374 томи. На початку XIX  ст. це справді була одна з найбільших книгозбірень. 13 травня 1806 року  писав Тадеуш Чацький: «Oglądałem także biblioteke Gimnazium, jedno z największych dobrodziejstw, które uzyskało gromadzene Krzemieneckie za starzaniem J.W. Pana. Zapewnełn wielki skarb za czasem komltować się będzie, gdyby jednak nic już do niego nie przybyło, mocne go uwaząć za pierwszą w tym kraju, a w każdym innym za bardzo dobrą biblioteke»[ 30, с. 124].

Слід зазначити, що й донині Кременецька колекція книг має свою самостійність, зберігається окремим фондом відділу рідкісної книги бібліотеки Національної Академії Наук України, є унікальною, має національну вартість.                

 

ОСНОВНІ ФОНДИ КНИГОЗБІРНІ ВОЛИНСЬКОГО ЛІЦЕЮ

Класифікація фондів

Основою роботи будь-якої бібліотеки є її фонд, тобто сукупність творів друку та інших матеріалів у книгозбірні. Від складу фонду передусім залежить успіх роботи бібліотеки в цілому, виконання завдань, що стоять перед нею. Важливе значення у бібліотечній справі відіграє і класифікація всіх наявних фондів. Вона допомагає розкрити склад бібліотечних фондів і дає змогу якнайкраще задовольнити різноманітні запити читачів на літературу з того чи іншого питання з урахуванням рівня їх знань.

Особливі відомості про склад бібліотечних фондів Волинського ліцею XIX ст., їх зміст, класифікацію ми отримуємо із праць Корнєйчика І.І. («Історія української бібліографії»). О. Оглобина («Бібліотека Волинського ліцею»); а також із досліджень Колоденко С. («Кременецький ліцей – визначна пам’ятка в історії освіти XIX ст.»), Г. Чернихіського («Видатний книгознавець Павло Ярковський») та інші. Саме звідси дізнаємось, що неабияку роль в організації роботи Кременецької бібліотеки, її укомплектуванні відіграв Павло Ярковський.

Він займався книгознавством теоретично і практично: підготував трактати, статті: «Про бібліографію і необхідних для бібліотекаря знання оної», «Елементарний курс бібліографії Волинського ліцею», «Відомості про бібліотеку Кременецького ліцею і про порядок оної», «Правила бібліотеки Волинської гімназії», «План расположения библиотеки Волынского лицея», а також опрацьовує бібліотечні каталоги, складає систему каталогізації книг: системний, діловий, алфавітний і предметний; складав систему розміщення книг у бібліотеці, а також склав схему класифікації книг[17]. На його думку, книги варто розділити на 12 класів:

  1. Загальна література.
  2. Філологічні знання.
  3. Історичні знання.
  4. Математичні знання.
  5. Філософські знання у вузькому розумінні.
  6. Антропологічні знання в широкому значенні.
  7. Медичні знання.
  8. Витончені мистецтва.
  9. Фізичні знання.
  10. Юридичні знання.
  11. Теологічні знання.
  12. Змішані твори [17, c. 321].

     Згідно опису бібліотека складалась із спеціальних зібрань:

  1. Королівська бібліотека – зібрання короля Станіслава Августа (115 558 томів). Відомий нумізмат і бібліограф XVIII ст. Ян Батист Альбертранді уклав до неї систематичний каталог в 11 томах. Королівська бібліотека складалась із різноманітних відділів: теологічний – 2400 одиниць; класичної філології – 2200 одиниць;  Collectio Polona,  тобто зібрання видань різними мовами, що стосувалися польської історії, культури та ін. – 2000 одиниць.

Дослідниця Волинського ліцею Коляденко стверджувала, колекція мала рухомий алфавітний каталог[9, с. 33]. Зібрання Яблоновських – частина відомої бібліотеки князя Йосипа Яблоновського. Воно нараховувало – 2246 томів.

  1.  Зібрання Мікошевських – 788 томів.
  2. Зібрання Франтішека Мошинського – 2603 томи.
  3. Кременецька бібліотека – книги придбані навчальним закладом на свої кошти і хронологічний покажчик в трьох томах.
  4. Зібрання книг Єзуїтського Колегіуму, який раніше був у Кременці.
  5. Частина колекції  книжок костелу  базиліан у Почаєві.
  6. Шкільні підручники часів едукаційної комісії, зібрані Т. Чацьким – 24 томи.
  7. Книги з природознавства і хімії  (подаровані директором подільських шкіл Скейдтом) 912 томів.

10.) Книги з медицини (подаровані  доктором Лернетом).

11.) Зібрання інкунабул (стародруків) – 1520 томів[9, с. 33].

Серед фондів бібліотеки Волинського ліцею заслуговують увагу музична література, яка включала тексти до музичних творів, праці із загальнотеоретичних проблем, видання музично-теоретичних  дисциплін, а також книги про життя і творчість окремих композиторів, інше[11].

       Гордістю Волинського ліцею була  колекція з малярства. У 1806 році Юзеф Делевецький подарував навчальному закладу 172 гравюри, серед яких були роботи Рафаеля, Рубенса. Того ж року Чацький придбав колекцію портретів, написаних маслом,  Станіслава Костки Потоцького. Рапорт візитера у 1818 році реєстрував роботи Леонардо да Вінчі, 35 портретів старих майстрів та гравюр з дару Яблонського та 15 олійних портретів, придбаних у Петербурзі, серед яких роботи Орловського.  В зібранні були також картини польського маляра Франтішека Смуглевіча. Загалом колекція нараховувала 450 малюнків та гравюр відомих майстрів [9, с.37].

     У фондах бібліотеки Волинського ліцею окремим класом представлена періодика. Навчальний заклад передплачував 68 періодичних видань. Далеко не повний перелік всіх зібрань Кременецької бібліотеки дає підставу створювати, що вона була однією із найбагатших книгозбірень Європи[32, с. 30].

 Рідкісні пам’ятки писемності Кременецької книгозбірні.

      Бібліотека Волинського ліцею була надзвичайно багатою і могла конкурувати із тогочасними бібліотеками вищих навчальних закладів Європи. Цінність цієї бібліотеки полягає не лише у великій кількості книг наукової літератури, а й наявності в ній рідкісних видань і рукописів – всі класичні книжкові творіння, давні і рідкісні видання, які лише можна  було розшукати в усьому краї тепер, зібрані сюди.

     Вище в роботі згадувалось унікальне Венеціанське видання 1774 року на пергаменті, Статут Великого князівства Литовського 1588 року, Морська рукописна карта берегів Середземного і Чорного морів XVI ст., Північний різьблений календар, привезений Яном Потоцьким з Китаю. Рідкісні пам’ятки писемності в переважній більшості Королівської колекції, яку        Т. Чацький придбав у Ю. Пойнятовського.

    До рідкісних видань відносяться і стародруки – інкунабули ( книги надруковані до XVI ст.). Таких в бібліотеці нараховувалось близько 1,5  тисяч[11, с. 5]. Це в основному були подаровані книгозбірні пам’ятки писемності княгинею Теофілією з Яблонських Сапеги, митрополитом Серафимом, Софією Потоцькою, іншими.

Крім того у бібліотеці ліцею, можна виявити досить унікальні виданнях.

Викликає подивування старовинна книга-рукопис виконана на лубі. Експонувалася свого часу на одному із стендів відділу рукописів Центральної Наукової  бібліотеки Академії наук України. Ця книга нагадує баян або гармошку з луб’яними міхами.

 Ця оригінальна пам’ятка письма виконана в сиву давнину на лубі (шар під корою дерева) одним із племен людоїдів. Луб складений таким чином, що створює 60 аркушів або 120 сторінок книги, на яких запис зроблено з обох боків стійким чорнилом. Оправою служать дві дерев’яних дошки з різьбленим візерунком і двома фігурними вигинами, в яких просвердлено дірки. Цей опис книги, та й власне про неї ми отримали з статті Следзінської Л. «Крем’янецька книгозбірня або книга на лубі», представленій у журналі «Тернопіль», 1995 [23, с. 43].

На горішньому звороті кришки-обкладинки екслібрис Київського Університету.

Виняткові ілюстрації,   замальовки, заставки,  ініціали також виконані  чорним чорнилом. «Тут намальовані істоти, з піднятими догори руками. Вони нагадують людей із трьома рогами на головах. Одна  з них у лівій руці тримає якийсь предмет, подібний на ніж. У книзі є символічні малюнки, які нагадують тварин та комах», - про це описує Следзінська [23, с. 43]. А також вказує на те, яким чином вона потрапила до Кременецького ліцею. Вона стверджує на те, відомий учений, мандрівник, письменник Ян Потоцький (1761-1815) у пошуках матеріалів для своїх наукових праць багато подорожував. Він об’їздив Кавказ, Україну, Італію, Єгипет, був у Персії, Монголії, Марокко. Під час однієї з таких мандрівок до Китаю у 1805 році він  виявив цей унікальний рукопис. Та прочитати його було не так і легко. Ні Потоцький, ні місцеві китайці не могли розшифрувати загадкового рукопису. Тоді вчений придбав цікаву знахідку, вивіз її з Китаю і подарував  Кремянецькому ліцею у тому ж році. В 1833 році навчальний заклад припинив своє існування, а на його базі постав Університет Святого Володимира в Києві. Сюди потрапив і загадковий рукопис під назвою Ефіопський манускрипт. Тут він зберігався майже 100 років, а потім  його передали до бібліотеки Академії наук України. Згодом рукописом захопився відомий російський вчений Петро Кеппен. Він вирішив, що оскільки книга виконана на рослинному матеріалі, значить відповідь слід шукати у ботаніків. Отже, дослідник звернувся до ботаніків Петербурзької академії з проханням, визначити, з якого дерева луб та дошки, які складають оправу[23, с. 45].

Колишній директор Петербурзького ботанічного саду Федір Фішер дослідив під мікроскопом  луб та дошки книги і дійшов до висновку, що матеріал, на якому зроблені записи та оправи схожі з деревом, яке росте у Східній Індії. Врешті-решт з’ясувалось, що таємничий рукопис належав одному з давно вимерлих племен батаків або батакців, котре жило в гірських долинах остова Суматри. Отже, у книги виявилась екзотична батьківщина — Індонезія.

Батаки були досить примітивними людожерами, проте культура їхнього племені бала високо розвиненою. Мабуть, в книгах написаних на дощечках, говорилося про війни, релігію, обряди, чаклунства тощо[23, с. 46].

Прочитати сьогодні унікальну пам’ятку писемності так і не вдалося. Невідомий і час написання книги на лубі.

Важко визначити достовірність цієї інформації, бо у статті не представлено списку використаної літератури  й немає посилань на джерела отримання інформації про цю пам’ятку. Але ми не можемо і заперечити її, бо представлена у досить серйозному виданні. Посилання на Л. Следзінську, на журнал «Тернопіль» робить місцевий краєзнавець Г. Чернихівський і стверджує, що книга на лубі - це коштовна перлина, яка так прикрасила книгозбірню Волинської гімназії [32].

Не тільки ця книга на лубі, а й інші дорогоцінні скарби Кременецької бібліотеки викликали захоплення і подив у сучасників.  Гордістю бібліотеки була «Острозька Біблія». У різних джерелах можна знайти цікаву інформацію про саму книгу, історію її друкування [16, с.139].

Її віддрукували церковнослов’янською мовою, незважаючи на те, що тоді серед українського народу був рух за переклад Святого Письма на живу мову, але це не стало перешкодою для того, що ця Біблія стала найголовнішою на Волині.

К. Острозький вклав значні кошти на видання книги. За участю друкаря Іван Федорова було виготовлено окремі керенки – дрібні, але дуже чіткі і ними складено книгу, поділивши її на п’ять частин – разом з 628 листків великого розміру. Прикрас у книзі мало. Подібних видань кирилівське друкарство не знало [16, с. 140-141]. Острозька Біблія стала першим виданням Біблії у перекладі  староукраїнською мовою. В книзі вміщено також передмову князя К. Острозького та вірші Г. Смотрицького, в яких освітлюється видавець та представлено його герб [6, с. 321]. Острозька Біблія є досконалим зразком друкарського мистецтва  XVI ст. в Україні.

Завдяки рідкісним пам’яткам писемності бібліотека Волинського ліцею першої третини ХІХ ст. стала унікальною скарбницею знань, важливою історичною пам’яткою.   

Роль П. Ярковського в організації роботи Кременецької бібліотеки

Бібліотека Волинського ліцею була доступною не лише для викладачів та учнів навчального закладу, а для всіх бажаючих.  Це підтверджує розпорядження керівництва гімназії   від 1818 року  про вільне користування  фондами бібліотеки: «Кожний може вільно приходити до бібліотеки для читання книг у зазначенні дні» [22, с. 159]. Учні ліцею, викладачі згадували, що кременчани любили проводити вечори в залах бібліотеки.

У стінах Кременецької бібліотеки писали свої наукові праці історик Й.Лелевель, філолог Е.Словацький, професор природознавства В.Бессер, професор А.Анджейовський, поет Ю.Словацький та багато інших людей[35, с.89].

        У бібліотеці працювали три особи: головний бібліотекар, який отримав 7000 крб. сріблом у рік і два помічники - по 150крб. Тут також був свій швейцар, сторож, а з 1818 р. і майстер з переплетення книг[22, с. 157].

Першими упорядниками книг були Г. Красінський, Ю. Дениско, але доля Кременецької бібліотеки найтісніше повязана з постаттю Павла Ярковського – творця основ наукової бібліографії та бібліотекознавства.

 Діяльність П. Ярковського повязана з іменами просвітників початку XIX ст. Народився Павло Осипович Ярковський 1781 р. недалеко від Кракова[ 19, с. 620]. Хоча є думка місцевого краєзнавця Г. Чернихівського, що він син шляхтича з Волині[ 32 ]. Ще юнаком Ярковський переїхав до Кременця, де він у 20-річному віці закінчив Кременецьке повітове училище. Тут же у 1801- 1805 рр. викладав французьку та грецьку мови, мав особливий нахил до вивчення мов. Уже тоді проявив себе пристрасним книголюбом, на що звернули увагу засновники гімназії Т. Чацький та             Г. Колонтай. У 1805 р. вони запросили 25-річного книгознавця викладати французьку мову та етику [20, с. 620]. Спочатку Ярковський завідував бібліотекою на громадських засадах, а з 1 вересня 1809 року зайняв платну посаду бібліотекаря[32]. Заразом стає викладачем бібліографії та порівняльної граматики. Це право він отримав після подачі на розгляд адміністрації, у підпорядкуванні якої перебували навчальні заклади трьох губерній (Волинської, Київської та Подільської) наукові трактати «Про початок, походження і вдосконалення мов» та «Про бібліографію і необхідність для бібліотекаря знання оної» [12, с. 63].

Слід зазначити, що професія Ярковського була досить відповідальною. У статуті Олександра І зазначалось, що створення бібліотеки під наглядом бібліотекаря дуже важлива справа.

У Кременці П. Ярковський займався книгознавством і бібліографією практично і теоретично, що дуже важливо. Складав свою систему каталогів, займався бібліотекознавством, вивчав праці у галузі цієї науки учених Лера, Коста, Рошеля. Згодом підготував сам власні трактати, зокрема згадуваний вище «Про бібліографію і необхідні для бібліотекаря знання оної» та новий    «Елементарний курс бібліографії Волинського ліцею»[ 33, с. 72-73].  На жаль, обидві праці в оригіналі не збереглись. Відомий польський краєзнавець Марія Данілевичова активно досліджувала курс лекцій Ярковського і скопіювала ¾ лекцій. Сьогодні у бібліотеці Кременецького краєзнавчого музею зберігають машинописний трактат на 149 аркушах під назвою  «Wiadomości o bibliotece Liceum Krzemienieckiego i onej porządku udzieliona przeiz jej bibliotekarza Pawła Jarkowskiego Joachimowi Lelewelovi roku 1825»[40].

П. Ярковський насамперед звертає увагу на достоїнство бібліотеки ліцею, відзначаючи це: «Pozytyczność dzieł składających Bibliotece jest jednem z głównych ważunków od którzych istotna jej ważność zalerzy, a ten rodzaj zalety u ludzi prawego smaku, wyzszym jest ot nowych mniemanych ktơ bibliomanie w rzadnoścci dzieł upatrue»[ 30, с. 34].

Дослідниця творчої спадщини Ярковського-бібліографа опублікувала працю вченого «Відомості про бібліотеку Кременецького ліцею і порядок оної» в окремому річному виданні, що виходило в 30-ті роки XX ст. в Рівному за редакцією відомого бібліографа Якуба Гофмана. Це дає підстави твердити,  що опубліковані матеріали – це частина лекцій Ярковського [22, с. 77-80].

Павло Ярковський розробляв «Правила библиотеки Волынськой гимназии (1818 р.)», в яких підкреслювалось: «Кожен з читачів, особливо учні, перш ніж вимагати від керівництва вибір книги для читання знайде допомогу в пораді бібліотекаря»[ 12. 65].

Ярковський перш за все порушував питання про розміщення книг у бібліотеці, які повинні стояти на полицях, щоб на замовлення та чи інша книга, збірник якнайскоріше потрапляли до читача. А для кращої орієнтації серед  книжок  Ярковський запропонував карткову форму каталогу, в якому, на його думку, найповніше буде розкрито книжковий фонд. Ці картки Ярковський називав своєрідним путівником для читача [22, с. 80].  Висловлювання, рекомендації бібліографа, подані понад 200 років тому, мають неоціненне значення й нині.

Слід звернути увагу на педагогічну діяльність Ярковського. Вчений розпочав свій лекційний курс бібліографії у 1807 році, який був введений у читанні Волинської гімназії. Він прагнув удосконалення у вирішенні бібліографічних питань, практичного наближення проблем до запитів читача, добре орієнтуватися у бібліотекознавстві.

Дослідники творчості Ярковського (зокрема І. І. Корнєйчик) зазначають, що вчений дотримувався передових поглядів у вирішенні питань організації бібліотечної справи. Свої погляди він виклав у праці «План розположения библиотеки Волынського лицея» [12].  У згаданому трактаті П. Ярковський висловлює думку про аналогічні описи збірників, зібрань творів, періодичних видань, бо, на його думку, так можна вести численні праці до наукового обігу, дати можливість іншим дослідити та скористатися іншими джерелами чи літературою.

П. Ярковський дуже емоційно переживав закриття ліцею в Кременці. Після перевезення бібліотеки навчального закладу до Києва вчений теж переїхав туди, де став першим бібліотекарем створеного університету Святого Володимира. Там він працював до 1845 року[32].

П. Ярковський велику увагу приділяв питанню класифікації книг, запропонував свою схему, розділивши книги на 12 класів.

Павло Осипович, працюючи бібліотекарем, постійно дбав про поповнення книжкового фонду, збирав цінні нові видання. Вчений активно працював на ниві бібліотекознавства та бібліографії, багато зробив для популяризації бібліотечної справи в Україні, став видатним книгознавцем.          

 

Бібліотека після реорганізації Волинського ліцею

Доля бібліотеки Волинського ліцею нерозривно пов’язана із навчальним закладом.

У 1833 році Кременецький ліцей було закрито і на його базі відкрито університет Святого Володимира у Києві.

Події першої половини 30 – х років XIX ст., які були доленосними для навчального закладу ще недостатньо досліджені. Особливо факти закриття ліцею і аналіз причин, які визначили долю як самого ліцею, так і долю його учнів, викладачів, бази.

Серед місцевих краєзнавців6 Г.Чернихівського [34, с. 21], Л.Кравчука, С.Мєдвєдєва побутує думка, що Волинський ліцей було закрито в зв’язку із участю його викладачів і учнів у польському повстанні 1830 - 1831 років проти російського самодержавства[41]. Цієї ж точки зору дотримувались і дотримуються інші дослідники, а саме М.Теодорович - дослідник історії Волині [28, с.68 – 71].

Питання про причини закриття Волинського ліцею було піднято і на міжнародній науковій конференції, присвяченій 365-річчю відкриття в Кременці філії Києво - Могилянської колегії, яка відбулася 23-24 травня 2001 року в Кременецькому педагогічному коледжі сьогодні – академії). Аспірант ТАНГу О.Соловей (сьогодні кандидат історичних наук, доцент КОГПА, студенти В.Лівінюк, Є.Присяжнюк  поставили під сумнів причетність студентів і викладачів Волинського ліцею до польського повстання [25, с.181 - 190].

Використовуючи дослідження Василенка М., який перший серед вітчизняних істориків заперечує будь-яку участь у польському повстанні учнів і викладачів Кременецького ліцею [2. 41 - 42], Чуйко С. [35, с. 165], польського автора Роллі М.[ 20, с.87], а також аналізуючи архівні документи, нариси, збірники Міністерства народної освіти Російської імперії можна довести, що ні студенти, ні викладачі Волинського ліцею участі в польському повстанні не брали.

Політична ситуація, яка склалася в 20-30- х  роках XIX ст. в Російській імперії, а також ряд обставин спричинили закриття навчального закладу в Кременці і переведення його в Київ.

У цей час на Правобережній Україні піднімається хвиля селянських виступів, а також суспільні виступи, проти кріпосного права, а також польське повстання 1830-31 рр. у відповідь на народні виступи Микола I посилив репресії [18, с. 292, 301].

Щоб зміцнити позиції царизму та його русифікаторську політику на Правобережній Україні, в Києві, у 1834 р. було відкрито університет Святого Володимира. Одночасно й створено Київський учбовий округ. На думку Миколи I, Київський університет Святого Володимира мав стати  «розумовою фортецею» поблизу Росії, оплотом монархічних ідей у Південно- Західному краї[8, с. 109].

Кременецький ліцей як вищий навчальний заклад був єдиним не тільки на Волині та Поділлі, але й у всій південно-західній частині імперії. Тому, коли перед Міністерством освіти постало питання про відкриття університету в Києві, було вирішено не створювати його заново, а перевести Волинський ліцей до Києва. Що і було зроблено. В 1833 – 1834 р. Кременецький ліцей разом з усім своїм майном, особовим складом та учнями був перетворений в університет. Майно ліцею стало базою, головною необхідною частиною університету Святого Володимира. Бібліотека ж зберегла свою самостійність і стала окремим фондом рідкісної книги. До Києва переїхав і головний бібліотекар П.Ярковський, який добре подбав про організацію роботи книгозбірні на новому місці. В основу розміщення книг на полицях був покладений його принцип класифікації фондів. Тому порядок розміщення книг залишився таким же, як і в Кременці на початку XIX ст.

Ще й донині тут збереглися найбільш цінні книги із колекції Королівської, Мікошевського, Яблуновського і Малинського та ін.

Разом із книжними колекціями до Києва були перевезені і шафи, столи та інше умеблювання, хоч під час подорожі було пошкоджено 15 шаф, 4 галерейки, 4 столи. Однак переважна більшість інвентарю залишилась і продовжує викликати подив - витончена різьба, унікальні прикраси білих гарних шаф із Королівської бібліотеки, привезеної із Кременця [17, с.57 - 58].                                       

     

Однією із цінних історичних пам’яток, що збереглися   і донині, є колекція книг Волинського ліцею (1805-1833рр.). Окремі аспекти проблеми піднімалися багатьма науковцями, краєзнавцями, але комплексного загального дослідження немає.

У  представленому дослідженні ми представили історію становлення, формування бібліотеки, показали роль Т. Чацького – фундатора Волинського ліцею, який закупив у ксьондза Ю. Понятовського Королівську колекцію, яка і поклала початок створення однієї із найцінніших книгозбірень України.

Ми визначили різні джерела надходження книг до бібліотеки. Сюди було передано колекції колишнього єзуїтському колегіуму, Василіанського монастиря у Почаєві, подарували книжкові зібрання княгиня Теофілія Сапега, директор подільських шкіл Схейдт, доктор Лернет, К. Чацька; придбано колекції Мікошевських, Мошинського.  Бібліотека поповнювалась за рахунок власних коштів, пожертвувань друкарень, студентів.

Книгозбірня Волинського ліцею стала однією із найбагатших, найцінніших і могла конкурувати із бібліотеками вищих навчальних закладів Європи.

Ми вказали, що тут представлені були не лише колекційні зібрання, а й різні класи літератури: філософсько-історична, філологічна, техніко- математична, теологічна, мистецька, медична, на військову тематику.

Окремо ми виділили в організації бібліотеки роль П. Ярковського, який зробив повний Бібліографічний опис, класифікацію книг, взірцеві каталоги.

В 1833 році в силу певних причин і обставин Волинський ліцей припинив свою діяльність у Кременці. Він був реорганізований в університет Святого Володимира і переїхав до Києва. Переправлена була бібліотека.

Славнозвісна книгозбірня залишила свою самостійність і донині зберігається окремим фондом рідкісної книги бібліотеки НАНу.

На думку знавців книги, Кременецька книжкова  колекція – це унікальна скарбниця людських знань, важлива історична пам’ятка. Сьогодні вона є рідкісним зібранням книг, цінним джерелом вивчення бібліографічної справи на Україні, джерелом дослідження учнів, вчителів, студентів і науковців.               

  

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кременецький краєзнавчий музей  (ККМ) – I – 4114  

 2.    Василенко М. Кременецький ліцей і унверситет Св. Володимира // З іменем Св. Володимира Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників. У 2 книгах. – К., 1994.

3.    Danilewiczewa M. Losy Dawnej Biblioteki Krzemienieckiej. – K, 1939.

4.    Danilewicz MZielńśkie. Dawne Liceum Krzemienieckie (1805 – 1832), 1987.

5.    Доброжинський. Зі справ науки на Волині в XIX ст. // Наука польська, 1934.

6.    Довідник з історії України. т.2. (За ред. Підкови І. та Шута    Р.). – К: Генеза, 1995.

7.    История литераторкого университета св. Владимира (по поруч. проф. Совета университета св. Владимира составитель орд. проф. М.Р. Владимирский будановч.). – т.1. Университет св. Владимира в честь царствования императора Николая Павловича. – К. Тип. импер. универ. им. св. Владимира, 1884. – в 74.

8.    Історія міст і сіл УРСР у 26 т. – Київ.:Гол. Ред. УРСАН УРСР, 1968.

9.    Коляденко С. Кременецький ліцей – визначна пам’ятка в історії освіти XIX ст. // Тернопіль. 1996. -- № 4-5. – с. 34

10.  Kojgiewicz F.(Korzespodecja Kollantaja2 Czackim (od 6.III.1805 do 15.XI.1806). t III. – К., 1844).

 11. Колесник Е.А. Книжные колекции центральной научной библиотеки Академии наук УССР. – К., 1988.

 12. Корнєйчик І.І. Історія української бібліографії. Нариси. – Редакційно – видавничий відділ книжкової палати УРСР, 1971.

 13. Кравчук Л. Культурно – освітня діяльність Чацького на Волині// Місто Кременець в історії освіти, науки і культури (Міжнародна  наукова  конференція  присвячен  а 365 – річчю відкриття       в   Кременці  філії   Києво – Могилянської колегії) –  К  - 2002.

 14. Кравчук Л.; Мєдвєдєв С. Ліцей. Короткий нарис з історії виникнення і розвитку в біографіях його випускників.// Діалог, 1992. – 5 грудня.

 15. Korzenspondencja Kollontaja z Czackim (d 6. III. 1805 do 15. XI. 1806) t. III. – К; 1844.

16. Огієнко І.І. Українська церква. – К: Україна, 1993.

 17. Оглобин. Бібліотека Волинського ліцею // Бібліографічні вісті. – К., 1926 – ч.4.

 18. Полонська – Василенко И. Історія України. У 2 – х т. Т.2.К.: Либідь, 1992. Polski slownik biografieznz.t.10. – Wroclaw, 1962.

 19. Рождествинский С.В. Исторический обзор деятельности министерства народного просвещенства. 1802 – 1902. – СПБ. 1902.

 20. Polly M- Ateny Wolyńskie. Lwow. Warszawa – Krakow: Wyd. Yake Narod im. Ossolińskich, 1923.

 21. Rocznik Wolyńskie. – Rowne. – t.4.

 22. Семенюк Л. Мєдвєдєв С. штрихи до історії бібліотеки Кременецького ліцею (перша третина XIX ст.) // Місто Кременець в історії освіти, науки і культури (Міжнародна  наукова  конференція  присвячен  а 365 – річчю відкриття       в   Кременці  філії   Києво – Могилянської колегії) –  К  - 2002.

 23. Следзінська Л. Кремянецька книгозбиральна або книга на лубі//Тернопіль, 1995.

 24. Slownik pracownikow kśiązki polskiej. – Warsyawa – Lòdż: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1972.

 25. Соловей О., Лівінюк В., Присяжнюк Є. Чи  було польське повстання 1830 – 1831 р.р. причиною закриття Волинського ліцею? / Місто Кременець в історії освіти, науки, культури. Міжнародна конференція присвячена 365 – річчю відкриття в Кременці філії Києво-Могилянської колегії. – К, 2002.

26. Stecki T. Z. Wołyń pod wzgląndem statystycznym, historycznym i archeologicznym. Lwów, 1871. t. 2.

27.  Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волинской епархии. – т. 3. – Почаев, 1893.

28. Теодорович Н. История города Кременца Волынской губернии. – изд. второе Седелец: Тип. Седлецкого губ. прав., 1909.

29.  Фонди ККМ – 1 – 4114.

30.  Hugona Kołontaja korzespondęncja listowna z Tadeuszem Czackim. t. 4. – Kraków, 1845.

31.  Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – ф. 70. – вп. 1 – Спр. 96, - Арк. 1 – 9.

32. Чернихівський Г. Видатний книгознавець Павло Ярковський / Місто Кременець в історії  освіти, науки і культури. Міжнародна наукова конференція, присвячена 365 – річчю відкриття філії Києво-Могилянської академії в Кременці. – К, 2002.

33.  Чернихівський Г. І. Історичне та літературне краєзнавство. – Кременець 1992.

34. Чернихівський Г. Кременеччина від давнини до сучасності. – К, 1999.

35. Чуйко С. Кременецький ліцей в контексті XIX ст. // Тернопіль 96. Регіональний річник. – Т: Збруч, 1996.

36. Ярковський П. План расположения библиотеки Волынского лицея.// Національна бібліотека НАНу ім. Вернадського, м. Київ. – Відділ рукописів. – Ф. I. – Спр. 6493. – Арк. 6. 

38. Шкільництво на Україні // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 10. — С. 3858.